Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Я отрыгнул потерянный день, проснувшись в своей квартире, где стены словно пляшут под ритмы психоделической музыки. В голове бился закладанный кодеин, а тело требовало новой порции наркотической экстази. Весь мир казался таким ярким и абсурдным, я себя представлял смешным клоуном в цирке, который ни с того ни с сего откусил у друга ухо, мечтая стать тяжеловесным чемпионом, подобным Тайсону.
Мы обычно гуляли по темным улочкам, где варщики отмеряли нам новую порцию наркотиков с прямыми рукавами и завышенными ценами. Закладки всегда были на высоте, позволяли чувствовать себя на вершине мира и представить себя богом на небесах. Но сегодня я решил рискнуть и попробовать марцефаль, этот колумбийский порошок, который обещал удивительные галлюцинации и неповторимые ощущения.
- Мой друг, ничего не подозревая, отправился со мной на этот путь безвозвратной гибели. Мы сделали линию и вдохнули душистый порошок. Голова закружилась, и я начал понимать, что наш путь к безумию только начинается.
Прошло всего несколько минут, как я начал пробивать на измену, словно оказался в русской рулетке, умоляя, чтобы пуля пролетела мимо. Мир таял перед глазами, а я видел странные сны наяву. Мои руки стали тяжелыми, словно они превратились в боинг, который должен унести меня в мир безопасности и абсолютного счастья.
А вот и мой друг, со своими ушами, выступающими под страшным углом. Я закрыл глаза и представил себя великим Тайсоном, силою которого никто не может противостоять. Не задумываясь, я откусил его ухо, ощущая на вкус металлический привкус воздуха. Это было так странно и одновременно волнующе, словно я окунулся в мир безумных галлюцинаций и потерялся в нем навсегда.
Мы с другом попали в такой бесконечный водоворот событий, что стали слишком пугаться, но одновременно и рассмеялись над нашей глупостью. Ухо продолжало висеть на кончике зуба, будто оно смеется вместе с нами, высмеивая нашу безрассудность и безумие, от которого нельзя убежать.
Но даже после такого случая, мы не смогли остановиться. Наша жажда наркотического экстази искала новые ощущения, мы погружались в бездну безумия и не могли выбраться оттуда. Нас охватило желание попробовать еще больше новых наркотиков, чтобы понять, насколько далеко можно зайти и не потерять себя окончательно.
- Мы стали посещать скрытые клубы, где каждый вдыхание попперса открывал новые грани сознания и проникал глубже в бездну подсознания. И каждый раз, когда я закрывал глаза, мне казалось, что я снова Тайсон, выпускающий слабину своего соперника и мчится к победе.
Мы потерялись в безумных сных и отчаянно пытались найти себя в этом мире ненормальности. Мы были пленниками своих собственных иллюзий и ощущений, которые каждый раз становились все сильнее и безудержнее.
| Мы продолжали искать новые закладки, нашими проводниками в мир безумия. Мы стали экспериментаторами собственных судеб и нашли новые радости в наших потерянных мирах. |
Так закончился мой рассказ о том, как я купил кодеин и нечаянно откусил у друга ухо, представляя себя Тайсоном. Теперь я понимаю, что мое безрассудное погружение в мир наркотиков только усугубило мою потерю реальности и привело к большей безысходности. Я проснулся в своей пустой квартире, со сломанным зеркалом и обрывками моего прошлого.